HDRip
+234
Голосів: 68
Переклад: Двухголосый
Прем'єра: (МИР) 22 апреля (2015)
Жанр: Фільми трилери / Фільми Драми
Країна: США
Час: 90 мин.
Рік: 2015
Слоган: Who we don't know can save us
Режисер: Тим Блейк Нельсон
Актори:
Дэвид Аарон Бэйкер, Деррик Баскин, Жаклин Баум, Ана Мари Кэлайз, Дж. Бернард Кэллоуэй, Кэти Чанг, Эрика Чо, Гленн Клоуз, Скотт Коэн, Филип Эттинджер
Плеєр 1 Плеєр 2

Анестезія 2015

Бувають вечори, коли настрій не поганий і не хороший, і нікуди особливо не тягне йти, а хочеться посидіти вдома, попити чайку та поміркувати про сенс життя. Саме для такого вечора, схоже, і зняв свою драму американський режисер Тім Блейк Нельсон. Відразу хочу зробити диференціальний акцент на слові «драма», оскільки «трилер», заявлений в жанровій лінійці стрічки, не має до картини Нельсона ніякого відношення. Не знаю, хто зробив цю мітку в інформаційний блок, але кочуючи сьогодні з сайту на сайт, вона збиває з пантелику шанувальників жанру, які потім виносять мозок модераторів: «І що це було?» Так ось на замітку: «Анестезія» — не для цільової трилер-аудиторії. Взагалі-то Нельсон більш відомий як актор. Багато хто пам'ятає його роботи у фільмах «О, де ж ти, брат?», «Зарубіжний роман», «Велика біла тягар» та інших. Однак «Анестезія» для нього далеко не дебют як режисера. До цього він зняв цілком собі смотрибельную «Травку» з Едвардом Нортоном, а також шекспірівську інтерпретацію «О» з Джошем Хартнеттом. Як і попередні його режисерські роботи, «Анестезію» не можна назвати ні шедевром, ні новим словом в кінематографі — це просто досить міцний представник своєї жанрової групи, драматичне киноэссе з елементами мамблкора і легким ухилом в філософію. Історії різних, не знайомих один з одним людей, якимось чином перетинаються під завісу дійства — прийом досить бородатий, широко експлуатований сучасним кінематографом, щоб записувати його в ряд ексклюзивних режисерських заслуг. До того ж у «Анестезії» він не пов'язаний з яскраво вираженою динамікою і сюжетною винахідливістю — протягом фільму скоріше медитативне, ніж «пружинисте». Професор філософії, люблячий свою справу і натхненно читає лекції студентам Колумбійського університету. Молода домогосподарка, яку обманює чоловік, і яка через це частенько прикладається до пляшки. Чорношкірий наркоман і його друг дитинства, який вірить, що лікування в лікарні допоможе бідоласі позбутися від залежності. Брат і сестра, які досягли віку гормональної революції, палять травичку на даху і обговорюють нюанси орального сексу. Незважаючи на окремі формально негативні маркери, у фільмі практично немає негативних героїв. Єдиний поганий хлопець вискочить під кінець з мороку вечірніх вулиць, зробить свою чорну справу і пірне назад в темряву. Режисер — в кращих традиціях мамблкора — ніяк не висловлює свого особистого ставлення до подій на екрані, даючи можливість глядачеві самому розставити оціночні крапки над «i». Хоча надто яскравих, хвилюючих уяву персонажів або сюжетних ліній в картині немає, так що і точки розставляти не дуже-то хочеться. Цитати Ніцше і Шопенгауера про самотності, порожнечі і втрати сенсу життя, що звучать рефреном на протяг всього фільму теж, на жаль, не знаходять досить яскравою матеріалізації. Задумка це чи випадковість, але назва стрічки виявилося співзвучним її витальному лейтмотиву. Окремої похвали заслуговує умничка Крістен Стюарт. Нехай роль у неї і не занадто велика — дівчина на межі нервового зриву, яка фізичної болем намагається заглушити біль душевну — її присутність вносить збудливо пряну нотку у порівняно дієтичний акторський букет «Анестезії». Фільм не залишає по собі якогось особливого присмаку, але і шкодувати про втрачений час теж, загалом-то, не змушує. Напевно він припаде до душі любителям неспішних диалогоемких новел в дусі Ноа Баумбака. Ну, і шанувальникам Крістен, зрозуміло. 6 з 10 .