BDRip
+221
Голосів: 69
Переклад: Многоголосый
Прем'єра: (РФ) 11 июня (2015)
Жанр: Фільми Драми
Країна: США
Час: 97 мин.
Рік: 2015
Слоган: -
Режисер: Дэвид Гордон Грин
Актори:
Аль Пачино, Холли Хантер, Крис Мессина, Хармони Корин, Натали Вайлмон, Джун Гриффин Гарсиа, Ребекка Франкьоне, Лара Шах, Тед Фергюсон, Кристин Миллер Уайт
Плеєр 1 Плеєр 2

Манглхорн 2015

Фільм залишив після себе дуже приємне враження. Таке спокійне, в міру зі смутком, без занудства і з гумором кіно. У головній ролі — бездоганний у будь-якому образі Аль Пачіно. Цей актор з віком не втратив себе, що сталося з деякими його колегами, Харрісоном Фордом, наприклад, а, навпаки, знайшов нову нішу. Тепер його амплуа — вікові ролі, і виглядає він у них абсолютно впевнено і гармонійно. Викликає велику повагу розбірливість Аль Пачіно в плані запропонованих сценаріїв: в його репертуарі немає «прохідних» ролей. Все, що я бачила з його участю — завжди кіно зі змістом, у якому б то ні було жанрі. Герої ж цього актора, як правило, люди принципів, навіть якщо це гангстери або бандити. І у багатьох його героїв є щось спільне — думаю, це загальна і є сам Аль Пачіно, його власні якості: гумор і розум в живих очах. Правда, стверджувати про характер актора не можу, оскільки, ясна річ, особисто з цією людиною не знайома, але з тим, що у його персонажів є схожі риси, по-моєму, посперечатися важко. Для мене Аль Пачіно — знак якості і свого роду бренд. Даний фільм анітрохи не зіпсував репутацію актора, а, на мій погляд, лише поповнив його і без того змістовне портфоліо. Манглхорн — психологічна драма, але тільки легка і позитивна. Вона вчить нас, як важливо не упустити свій шанс, який може виявитися одним-єдиним. Ну а якщо вже втратив перший, то, принаймні, не треба відштовхувати посланий долею шанс N 2. Не буду вдаватися у всі деталі того, як головний герой день у день пише ті листи жінку зі свого минулого, тут і говорити нема про що. Це перший шанс, який був упущений. Суть фільму не в цих листах і не в давно покрывшейся пилом історії з молодості Манглхорна. Суть в тому, що в одну річку двічі увійти все одно не виходить: у річки адже завжди є течії, а, значить, через якийсь час це буде вже зовсім інша вода. Значить, потрібно жити далі і не відштовхувати інших шансів, чого, на жаль, не розуміє наш головний герой, хоч він і явно не дурень. Взагалі, Манглхорн, типичнейший чоловічий примірник: егоцентричний і зациклений на своїх проблемах. І думає, що він ну такооой нещасний. Ось зустрічається йому чудова у всіх сенсах жінка (героїня Холлі Хантер), і що ж він робить? А він того, яка вона класна, просто в упор не помічає. Прямо на побаченні починає їй оспівувати любов своєї молодості Клару, яку він не бачив вже як мінімум років двадцять — може, вона вже взагалі перетворилася в вичавлене мочалку і на неї без страху і не глянеш. Все б нічого, але для героїні Хантер-то це — побачення! Абсолютно чоловіча обмеженість якась. Він, як завжди, будучи сконцентрований на собі, навіть не помітив, що в неї до нього куди як більше, ніж дружні почуття. Але тільки ця жінка, з увазі ангел, раптом виставляє шипи: ставить Манглхорна на місце, одним словом. І вже з того, що сталося далі, я зробила для себе вже не в перший раз один і той же висновок про чоловічої сутності, а саме: не цікаво їм, коли «вона» просто хороша. Перчинка їм потрібна, невелика «стервозинка». Ось той самий «ключ». Як Манглхорн відразу стрепенувся! Як він одразу забув про свої роками надіслані листи до вже давно стала «міфічної» Кларі. Як раптом раптово йому сподобалася та жінка, на яку він ще хвилин так 10 тому взагалі інакше, ніж як на товариша, і не дивився. Тобто коли вона у себе в квартирі прибирала землю і шматки від поламаного ЇМ квіткового горщика (наш Манглхорн «трохи» спіткнувся при вході), її такт і гостинність його не поставили, а от варто було злегка стерву «включити», і все, він — розтанув. Ось це — чоловіча «логіка». Ми ж робимо висновки. Але це я так, виставляю назовні не найкраще, що є в Манглхорне. А адже цей персонаж досить розташовує до себе на протязі фільму. Він — порядний, розумний, дотепний, на всі руки майстер, любить онуку, кішку, та й сина теж, хоч з останнім і не дуже ладнає, а ще — він сам людина з «перчинкою». Спробуйте тільки з ним в чомусь «перегнути палицю» — відразу на місце поставить. Вообщем, не рохля, хоч і расквасился сильно за своїх сухих листів. Але це навіть добре, значить — романтик. Вердикт: цікаво спостерігати за героєм протягом картини. Плюс розумні діалоги. 9 з 10 .