DVDRip
+225
Голосів: 65
Переклад: Двухголосый
Прем'єра: (МИР) 27 декабря (2014)
Жанр: Фільми детективи / Фільми жахів
Країна: Великобритания
Час: 89 мин.
Рік: 2014
Слоган: -
Режисер:
Актори:
Плеєр 1 Плеєр 2

Вівтар 2014

Історії про старовинні будинки з привидами завжди будуть популярними серед глядачів різного віку. Всілякі таємниці, які зберігають старі кімнати і коридори особняків, інтригують свого глядача і змушують з трепетом в серці спостерігати за тим, як головні герої розплутують клубок злочинів минулих років і попутно рятуються від гніву розлючених духів. Звичайно більшість стрічок на задану тематику не може похвалитися ні вигадкою, ні витонченими сюжетними поворотами, ні справжніми кошмарами в кінці кінців. Але це анітрохи не дивно, адже картини про привидів старих будинків створюються немов на невпинному конвеєрі і придумати за цим стоїть історію в наш час дуже нелегко. Практично кожен режисер запозичує успішні знахідки своїх попередників, але при цьому не додає до свого творіння нічого оригінального, від чого своєрідний під-жанр хоррору перебуває в застої. Єдиний сучасний кінематографіст, який здатний заграти штампи і стереотипи новими фарбами, це Джеймса Ван, поставив феноменально успішне «Закляття», а також по справжньому лякаючу «Мертву тишу». Проте одного Вана для хоррора все-таки замало, так що шанувальникам жахів доводиться вишукувати також і інші проекти, здатні якщо не викликати захват, то хоча б зацікавити своєю розповіддю і якісним втіленням всіх вдалих ідей в життя. Мою ж увагу привернула англійська стрічка під назвою «Вівтар» від режисера Ніка Уиллинга, який свого часу встиг відзначитися з досить непоганий екранізацією класичної казки Льюїса Керрола «Аліса в Країні чудес». І нехай Уіллінг відомий, в основному у себе на батьківщині, де тривало і плідно працює на телебаченні, часом на його проекти звертають увагу і за кордоном. «Вівтар» якраз належить до таких проектів, адже коли в хоррор приходять далеко не відомі особистості, здатні привнести в жанр свій багаторічний творчий досвід. А тому для всіх любителів полоскотати собі нерви картина Ніка Уиллинга повинна була стати справжнім подарунком. І шлях загальне враження від перегляду зрештою виявляється не таким феєричним, тим не менш «Вівтар» вартий того, щоб з ним ознайомитися. Отже, сюжет фільму знайомить з талановитим дизайнером-архітектором Мег (Олівія Вільямс) яка промишляє тим, що їздить по старовинним будинкам та допомагає господарям в реставраційних роботах. Так як подібна робота вимагає значної кількості часу, то героїні доводиться прямо-таки жити в об'єктах свого професійного уваги. Також разом з Мег подорож від хати до хати проробляють її чоловік, художник і скульптор Алек (Меттью Модайн), син Харпер (Адам Томас Райт), а також дочка Пенні (Антониа Кларк). Чергове завдання надходить Мег від американського банкіра, який купує старовинний особняк десь в провінційних районах Англії. Не маючи бажання бачити своє майно в занедбаному вигляді, бізнесмен цілком довіряється головної героїні і відправляє її з родиною у свої володіння, щоб Мег за наступні пів року змогла привести стару будівлю у належний стан. Особливий нахил наймач робить на автентичне відтворення інтер'єрів, адже тоді цінність особняка подвоюється. І якщо в ньому ніхто не буде жити, то вже продати його можна буде цілком собі вигідно. Прибувши на місце, Мег з головою поринає в роботу. Від чоловіка і дітей практично немає ніякої користі, а тому жінці доводиться наймати сторонніх підрядників, які і відкривають їй таємниці маєтку Редкліффа. Як виявляється, колись засновник маєтку практикувався у використанні чорної магії і ненавмисно убив свою красуню-дружину. І тепер за переказами їх примари бродять по коридорах будівлі в надії знайти шлях до порятунку зі своєї в'язниці. Але для цього духам потрібна допомога живих людей. Тож анітрохи не дивно, що незримі мешканці будинку незабаром з'являться Мег і її родині, щоб зробити їх маріонетками в своїх зловісних планах... Незважаючи на те, що жанр стрічки позначений як хоррор, по справжньому страшних, страшних моментів протягом усього хронометражу знайти неможливо. Складається враження, що режисер зовсім і не хотів налякати свого глядача, а просто-напросто бажав пред'явити нам досить стерпну детективно-драматичну історію з невеликим нальотом містики. Оповідання в картині розгортається плавно, без різких перепадів. Нік Уіллінг вирішує нікуди не поспішати, а поступово вводить нас в курс справи відкриваючи деталі взаємин між Мег і її чоловіком Алеком. Ми розуміємо, що двоє дорослих людей — це дві яскравих творчих особистостей, але на даному етапі саме дружина є головною годувальницею родини, від чого Алек явно страждає, про намагається не подавати вигляду. Також варто відзначити, що незважаючи на те, що і Мег, і Алек вже далеко не молоді, але в їхніх стосунках все ж є місце пристрасті і сексу. Ну а Олівія Вільямс навіть не посоромилася кілька раз майнути в кадрі оголеною, що додає картині пікантності. Однак віддавши чимало часу на розкриття характерів персонажів Олівії Вільямс і Меттью Модайна режисер геть забув про Харпера і Пэнни. Виходить, що діти потрібні для історії виключно заради того, щоб першими повідомити батькам про те, що в будинку бродять привиди. От і все, більше нічого особливого ні Пэнни, ні Харпер пред'явити нам не можуть і від того трохи змащується враження від всієї постановки, адже коли не можеш до кінця перейнятися переживаннями і емоціями половини основного акторського складу, то картина частково перетворюється на пустку. Головним достоїнством картини Ніка Уиллинга можна сміливо назвати вдало підібраний антураж. Вся дія стрічки розгортається в межах старовинного особняка, навколо якого розташовані класичні сірі англійські поля, обмежені невисокими кам'яними парканами. Також незмінними гостями кожного британського хоррора є похмурі сірі хмари, вітер і туман. Все це надає постановці дивну темну красу, властиву стрічкам, створеним завдяки старанням кінематографістів Туманного Альбіону. «Вівтар» можна сміливо називати фільмом жахів у кращих традиціях британської школи кіно. Ви не побачите тут яскравих фарб, сильних емоційних сплесків і навіть до болю страшних епізодів. Однак замість цього нам протиставляється талановита гра Олівії Вільямс, чудові візуальні краси, досить інтригуюча детективна лінія, пов'язана із з'ясуванням всіх таємниць старовинного маєтку і хоч і не вражає уяву, але цілком інтригуючий фінал, який назвати тривіальним ніяк не можна. Так що позитивних моментів в картині чимало і саме вони визначають загальне враження від розказаної історії. У підсумку хочу сказати, що «Вівтар» є цілком пристойним британським хоррором, який, звичайно, зовсім не лякає, але в теж час захоплює в своє оповідання і місцями приємно дивує. Виконавиця головної ролі, Олівія Вільямс, постаралася на славу і своєю грою перекривала множинні недоліки в роботі як її колег, так і режисера. Однак також варто визнати, що явних провалів у стрічці спостерігати не доводиться, а тому ознайомитися з нею стоїть. 6 з 10 .